Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року Справа № 916/4176/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод" на рішення від та на постанову відГосподарського суду Одеської області 15.12.2014 Одеського апеляційного господарського суду 11.03.2015у справі Господарського суду№ 916/4176/14 Одеської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод"доПублічного акціонерного товариства "Марфін Банк"прозобов'язання вчинити певні дії та визнання договору іпотеки припинениму судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Волкова С.Г.;- відповідача Соловйов О.В.;ВСТАНОВИВ:

14.10.2014 Приватне акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод" звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" про визнання такою, що припинилась іпотека, яка виникла на підставі договору іпотеки № б/н від 11.03.2005, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Великолепетиський маслозавод" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод") та Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Приватінвест" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк"); зобов'язання здійснити в Реєстраційній службі Великолепетиського районного управління юстиції Херсонської області державну реєстрацію припинення іпотеки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.12.2014 у справі № 916/4176/14 (суддя Зайцев Ю.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 (колегія суддів у складі: Журавльов О.О. - головуючий суддя, судді Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Великолепетиський маслозавод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та письмовими поясненнями до касаційної скарги, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 у справі № 916/4176/14, та направити справу на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 у справі № 916/4176/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для визнання такою, що припинилась іпотека, яка виникла на підставі договору іпотеки № б/н від 11.03.2005 та зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 02.03.2005 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Приватінвест" (правонаступником якого є ВАТ "Морський транспортний банк", в подальшому ПАТ "Марфін Банк") та Відкритим акціонерним товариством "Великолепетиський маслозавод" (правонаступником якого є ПрАТ "Великолепетиський маслозавод") було укладено кредитний договір № 03/132-К, за умовами якого банк відкрив останньому кредитну лінію у сумі 500 000, 00 грн. на поповнення обігових коштів з кінцевим строком повернення кредиту 01.03.2006.

В забезпечення своєчасного виконання договірних зобов'язань по кредитному договору № 03/132-К, 02.03.2005 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Приватінвест" та Кудіновим Володимером Сергійовичем було укладено договір поруки № 03/132-2П, 05.03.2005 між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком "Приватінвест" та Відкритим акціонерним товариством "Великолепетиський маслозавод" було укладено договір застави майна № 03/132-1з та договір іпотеки б/н.

ВАТ "Великолепетиський маслозавод" у строк до 01.03.2006 не виконало свої зобов'язання за кредитним договором та не повернуло кредит з відсотками за користування ним, що стало підставою для звернення ВАТ "Морський транспортний банк" з позовом до Великолепетиського районного суду Херсонської області про стягнення солідарно із ВАТ "Великолепетиський маслозавод" та Кудінова В.С. заборгованості у розмірі 573 900, 68 грн.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 у справі № 2-367/2006, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 20.07.2006, стягнуто солідарно з ВАТ "Великолепетиський маслозавод" та Кудінова В. С. на користь ВАТ "Морський транспортний банк" заборгованості у розмірі 573 900, 68 грн.

21.09.2006 між ВАТ "Морський транспортний банк" (правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк") та ФОП Паришевою Т.С. було укладено договір про переведення боргу та відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ФОП Паришева Т.С. приймає на себе фінансові зобов'язання за кредитним договором № 03/132-К, укладеним між ВАТ АТ "Приватінвест" та ВАТ "Великолепетиський маслозавод", які згідно із рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006 складають 573 900, 68 грн.

21.09.2006 ФОП Паришева Т.С. перерахувала ВАТ "Морський транспортний банк" 573 900,68 грн. платіжним дорученням № 6, зазначивши призначення платежу - "плата згідно угоди про переведення боргу від 21.09.2006 без ПДВ", а ВАТ "Морський транспортний банк" передав ФОП Паришевій Т.С. відповідні документи, з яких випливає право вимоги, а саме: кредитний договір 03/132-К, договори іпотеки та застави.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.09.2010 у справі № 14/202-ПД-09 визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006 між ВАТ "Морський транспортний банк" та ФОП Паришевою Т. С.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.06.2011 у справі № 5024/859/2011, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011, стягнуто з ПАТ "Марфін Банк" на користь ФОП Паришевої Т.С. 573 900,68 грн. сплачених останньою за договором про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006.

Дане судове рішення виконане відповідачем 12.04.2012, що підтверджуються наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру № 19-67 від 12.04.2012.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 у справі № 5024/93/2012 стягнуто з ФОП Паришевої Т.С. на користь ПАТ "Марфін Банк" безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 573 900, 68 грн.

Обґрунтовуючи підстави даного позову, позивач посилається на те, що зобов'язання ВАТ "Великолепетиський маслозавод" перед відповідачем, які виникли на підставі кредитного договору № 03/132-К від 02.03.2005 та рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29.05.2006, виконані належним чином, а отже є припиненими.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Приписи статей 47, 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно з ст. 84 ГПК України в мотивувальній частині рішення суду вказуються серед іншого доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Як у письмових поясненнях до позовної заяви (а. с. 72), так і в апеляційній скарзі (а. с. 124-129) позивач звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що ним належним чином виконано свій обов'язок за кредитним договором новому кредитору - ФОП Паришевій Т.С., до якої перейшли права первісного кредитора на підставі угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006, що підтверджується ухвалою Господарського суду Херсонської області від 11.08.2009 у справі № 12/73-Б-08 (з урахування ухвали Господарського суду Херсонської області про виправлення описки від 28.08.2009 у справі № 12/73-Б-08 ) (а. с. 73-77), якою погашено кредиторські вимоги ФОП Паришевої Т.С. до ВАТ "Великолепетиський маслозавод" на суму у розмірі 573 900, 68 грн. Крім того, позивач звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 у справі № 5024/93/2012 стягнуто з ФОП Паришевої Т.С. на користь ПАТ "Марфін Банк" безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 573 900, 68 грн., які вона отримала від ВАТ "Великолепетиський маслозавод" в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 03/132-К відповідно до ухвали Господарського суду Херсонської області від 11.08.2009 у справі № 12/73-Б-08.

Водночас, суди попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. ст. 47, 43, 84, 105 ГПК України, не спростували та не відхилили наведених доводів позивача.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначаючи про те, що відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона отримала на виконання недійсного правочину не врахували, те що позивач не є стороною угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Великолепетиський маслозавод" задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 у справі № 916/4176/14.

Справу № 916/4176/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ